Наукова конференція «ІСТОРІЯ АНТИЧНОГО СВІТУ І СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ В УНІВЕРСИТЕТАХ УКРАЇНИ. До 40-річчя кафедри історії стародавнього світу і середніх віків Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна» (deadline 15 березня 2018 р.)

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Історичний факультет
Кафедра історії стародавнього світу і середніх віків
Харківське історико-археологічне товариство

Шановні колеги!

Запрошуємо вас взяти участь у науковій конференції «ІСТОРІЯ АНТИЧНОГО СВІТУ І СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ В УНІВЕРСИТЕТАХ УКРАЇНИ. До 40-річчя кафедри історії стародавнього світу і середніх віків Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна», яка відбудеться в Харкові у другій половині жовтня 2018 року.

Всеукраїнська наукова конференція «Актуальні проблеми сучасної української медієвістики» (27-28 квітня 2018 р.)

Конференція аспірантів та студентів

«Актуальні проблеми сучасної української медієвістики»

Оргкомітет запрошує студентів та аспірантів взяти участь

у роботі Всеукраїнської наукової конференції
«Актуальні проблеми української медієвістики»,

яка відбудеться 27-28 квітня 2018 року

в Національному університеті «Чернігівський колегіум» ім. Т.Г. Шевченка
(м. Чернігів).

Шевнюк О.Л., Феєр-Тураній Л.Е. Історичні передумови розвитку мозаїчного мистецтва в Київській Русі

Шевнюк О.Л., Феєр-Тураній Л.Е. Історичні передумови розвитку мозаїчного мистецтва в Київській Русі // Молодий вчений. 2017 р., листопад. № 11 (51). С. 695-698.

В роботі розглянуто творчу спадщину періоду Київської Русі на прикладі мозаїк собору Софії Київської, де проаналізовано синтез візантійської культури з давньоруською, проведено огляд та дослідження зародження мозаїчного мистецтва. Виконано огляд основних осередків скловаріння, які зарекомендували себе в галузі мозаїчного мистецтва. Розглянуто технології створення мозаїк цього періоду, зокрема технологію якою володіли візантійські майстри. Проаналізовані мозаїки Софії Київської та виконаний аналіз мозаїчних технологій. Виконаний аналіз давньоруської мозаїки, про що зроблені відповідні висновки.

КРУГЛИЙ СТІЛ «ЄВРОПА: ЇЇ МЕЖІ І СУТНІСТЬ (НІМЕЦЬКА ТА УКРАЇНСЬКА ПЕРСПЕКТИВИ)» (26 січня 2018 р.)

Авторська екскурсія Юрія Полідовича «Караванними шляхами» (28 січня 2018 р., 14:00)

Музей історичних коштовностей України (Київ, вул. Лаврська, 9) пропонує своїм відвідувачам пройти караванними шляхами минулого й дізнатися про торгівлю між скіфами та греками, сарматами та римлянами, дізнатися про товари, які пропонували візантійські купці на шляху від греків до варяг, відчути подих спекотного Великого шовкового шляху, освіжаючий бриз Індійського океану та смак екзотичних фруктів з далеких островів.

Караван цього разу очолить провідний науковий співробітник музею ЮРІЙ ПОЛІДОВИЧ.

Всеукраїнська науково-практична конференція “ПИТАННЯ СХОДОЗНАВСТВА В УКРАЇНІ” (29-30 березня 2018 р., deadline 1.03.2018)

Запрошуємо викладачів, науковців, аспірантів, які викладають, проводять наукові дослідження в галузі східної філології, історії, політики, економіки, культури країн Сходу, студентів, а також представників посольств і консульств, всіх зацікавлених осіб взяти участь у

Всеукраїнській науково-практичній конференції
“ПИТАННЯ СХОДОЗНАВСТВА В УКРАЇНІ”,
яка відбуватиметься 29 – 30 березня 2018 року

Публичная лекция Эллино-византийского лектория при Свято-Пантелеимоновском храме «УЧЕНИЕ св. ГРИГОРИЯ НИССКОГО О ДУШЕ» (25.01.2018)

Олександр Шаховський: Новий погляд на Візантію

Почувши словосполучення ‘’Візантійська імперія’’ більшість з нас уявляє собі картину потужної великої держави, православної віри, яка протиставляє себе решті Європи. Такий образ є дуже спрощеним і не враховує довгу історію контактів між греко-слов’янським та романо-германським суперетносами, культурний вплив Візантії на Західну Європу і Західної Європи на Візантію, політичну візію василевсів, які поголовно вважали себе ромейскими (римськими), а не грецькими імператорами, виводячи себе від державної традиції Римської імперії, претендуючи на хоча б номінальний сюзеренітет не лише над Балканами, але й над усією Європою.

Чорноморець Є. М. Ікона як символ Абсолюту у візантійській патристичній естетиці

Чорноморець Є. М. Ікона як символ Абсолюту у візантійській патристичній естетиці // Актуальні проблеми філософії та соціології. – Одеса, 2017. – Вип. 17. – С. 131–135.

Поняття символу є центральним для візантійської патристичної естетики. Візантійська патристична теорія образу розробляється на основі онтологічних принципів теоцентризму та персоналізму з використанням загальних категорій сутності, енергії, іпостасі. Завданням нашої статті є аналіз патристичного вчення про специфіку онтологічного статусу й визначальні особливості ікони порівняно з іншими символами Абсолюту. За патристичним ученням, ікона є штучним символом Абсолюту (на відміну від інших його самовиявів – у Трійці, у світі та в людині як образі Божому), відрізняється від нього за сутністю, має окреме існування в просторі. На іконі зображується боголюдина Ісус Христос або святі – люди, які досягли обожнювання. До ікони висувається вимога реалістичності: зображеною може бути лише конкретна іпостась (особистість), яка дійсно існувала та має чуттєво сприйнятний зовнішній вигляд; ікона як міметичне зображення є подібною до зображуваного першообразу. Онтологічний зв’язок ікони з першообразом, який полягає в причетності до божественної енергії й реалізує її власне як символ, уможливлюється через надання зображенню імені зображуваного (Христа чи святого) та здійснюється Богом.

Царенок А. В. Витвори візантійського іконопису як проповідь аскетичних звершень

Царенок А. В. Витвори візантійського іконопису як проповідь аскетичних звершень // Актуальні проблеми філософії та соціології. – Одеса, 2017. – Вип. 17. – С. 127–130.

Одним із актуальних завдань дослідження візантійської естетики аскетизму постає осмислення феномена ікони як особливої проповіді аскези й художньої інтерпретації стану святості. У цьому аспекті доцільно звернути увагу на виконання візантійською іконою її інформативно-дидактичної (проповідницької) функції. Виступаючи «проповіддю у фарбі» – візуальним повчанням про істини віри й чесноти, витвір іконопису являє собою своєрідну «наочну» аскетику – учення про духовне подвижництво: перед споглядачем сакрального образу знаходиться чуттєве свідчення про ідеал, до якого варто прагнути, й цей ідеал є ідеалом аскетичним. Як невід’ємний складник естетосфери літургійного дійства, ікона постає й чинником утвердження належного (урочистого, піднесеного, але й не екзальтованого, занадто палкого) психоемоційного стану в учасників спільної молитви, що цілком відповідає засновкам православного аскетичного вчення.