Наприкінці року юрми чиновників з імператорських логофісій та секретів підготували щорічний статистичний звіт про роботу сайту «Василевс. Українська візантиністика».
Ось уривок
Monthly Archives: Грудень 2017
На будівництво храму святої Софії витратили три річних бюджети Візантії
27 грудня 537 року у Константинополі, столиці Візантійської імперії, освячено храм святої Софії, який протягом тисячоліття був головним храмом православного світу. Висота Софійського собору — 55 метрів, діаметр бані — 31 метр. 1985 року храм занесений до переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та називається “восьмим чудом світу”.
Царенок А. В. Категорія мімезису в аскетико-естетичному дискурсі Візантії
Царенок А. В. Категорія мімезису в аскетико-естетичному дискурсі Візантії // Вісник Черкаського університету. – 2017. – № 1. – С. 19–25.
Автор статті вдається до розгляду вчення про наслідування, що стверджується в межах релігійно-мистецтвознавчого та естетико-етичного вимірів візантійської естетики аскетизму. Розвиваючи міметичну (імітаційну, відтворницьку) концепцію художньої творчості, мислителі-подвижники послуговуються такою класичною категорією естетичного дискурсу як мімезис у проповіді наслідування Бога та святих. Прикметно, що аскетичний заклик до уподібнення Творцю та Його гідним служителям позначений порівнянням цього наслідування з мімезисом у сфері мистецьких звершень. Ця обставина є одним із численних свідчень про яскраво виражений естетичний характер православної аскетичної теології.
Демотиватори з історії Візантії – 2017 (частина 2)
Цьогоріч не всі демотиватори з історії Візантії було розміщено на сайті вчасно, тож зараз ми маємо змогу потішити відвідувачів «Василевса» другою частиною робіт.
Поблизу Єрусалима знайшли руїни давнього візантійського храму
Руїни дневнего візантійського монастиря і церкви, яким 1,5 тисячі років знайдені ізраїльськими археологами під Єрусалимом в районі населеного пункту Бейт-Шемеш.
Царенок А. В. Прекрасне в чуттєвій реальності як предмет візантійської естетики
Царенок А. В. Прекрасне в чуттєвій реальності як предмет візантійської естетики // Філософія і політологія в контексті сучасної культури. – 2017. – Випуск 1 (16). – С. 155–164.
Наголошуючи на необхідності подальшого всебічного вивчення візантійськоїестетики аскетизму як, зокрема, чинника розвитку естетичної традиції Русі-України, автор статті пропонує звернути увагу на, в першу чергу, онтологічний вимір аскетико-естетичної доктрини, пов’язаний із осмисленням буття краси в дійсності. Осмислюючи феномен чуттєво прекрасного, православний аскетизм Візантії, безумовно, не абсолютизує його, але й уникає радикальної негації до прекрасного в матеріальному світі, проповідуючи помірковане ставлення до творіння, спотворене через людське гріхопадіння. Водночас, сповідуючи ідеї христології та есхатології, аскетична естетика проповідує оптимістичне вчення про майбутнє ствердження належної краси в чуттєвій реальності.
Гришко Юлія. Генеза євнухства у візантійському суспільстві: медичний аспект і правове становище
Гришко Юлія. Генеза євнухства у візантійському суспільстві: медичний аспект і правове становище // Записки Львівського медієвістичного клубу / загал. ред. Ю. Овсінського. – Львів, 2017. – Вип. 2. – С. 131–139.
У статті досліджено становлення та розвиток інституту євнухів, соціально-правове становище кастратів у візантійському суспільстві протягом ІV–VІ ст. Проаналізовано причини важливості інституту євнухів для управління державним апаратом Візантійської імперії. Розглянуто процес кастрації з медичної точки зору та встановлено у відсотковому відношенні число людей, які виживали після операції. Охарактеризовано ставлення візантійської знаті та простолюдинів до євнухів.
