Падіння Візантійської імперії

Bythant_emp_XV

29 травня 1453 року під час оборони Константинополя від армії отоманських турків загинув 49-річний Костянтин ХІ Палеолог, а місто було захоплене військами 21-річного султана Мехмеда II. Візантійська імперія, яка існувала протягом 1123 років, фактично припинила своє існування.

На початку XV століття Візантія, яка так і не змогла відновити свою могутність, втрачену після Четвертого хрестового походу (1204), була невеликою державою, що крім Константинополя і околиць володіла кількома містами на узбережжі Болгарії, Малої Азії та півостровом Пелопонес у Греції, звідусюд оточеною володіннями Османської імперії. Сам Константинополь був занепалим містом з населенням не більше 50 тисяч чоловік. Однак його вигідне географічне положення і авторитет важливого релігійного центру християнства розглядався турками-османами як суттєва перешкода поширенню своєї влади в регіоні.

Перша спроба завоювати Константинополь, розпочата султаном Баязідом I в 1396 році, зазнала невдачі після семи років облоги міста. В 1352 році внук Баязіда 20-річний Мехмед II завершив будівництво Румельської фортеці, розташованої на європейському боці Босфору. Разом із фортецею Анадолу, збудованою його дідом, це дало можливість відрізати Константинополь від Чорного моря і позбавило місто підтримки з боку генуезьких колоній у Причорномор’ї.

Розуміючи, що готується нова облога Константинополя, Костянтин ХІ звернувся по допомогу до Західної Європи, зокрема до папи римського, погоджуючись на унію православної і католицької церков під зверхністю Риму. Проте папа Миколай V не мав достатньо коштів для надання допомоги, а його заклик захистити Константинополь не знайшов належної підтримки із-за остраху європейських правителів перед посиленням папського впливу; крім того Франція і Англія перебували у стані Столітньої війни, Іспанія вела Реконкісту, німецькі князівства – нескінчені міжусобні війни, а Польща та Угорщина остерігались османів після нищівної поразки в битві біля Варни в 1444 році.

Допомога Візантії прийшла від папи римського, Генуезької та Венціанської республік. Щоб дочекатися надісланого в січні флоту, через бухту Золотий ріг був натягнутий спеціальний ланцюг, який унеможливлював проходження турецьких кораблів із сходу; із заходу, півночі та півдня місто було захищене 20-кілометровим муром. Захищало місто військо із 5 тисяч візантійців і 2 тисячі найманців, зокрема і турецьких. Крім того Константинополь мав непоганий флот – 10 власних суден і 16 венеціанських, генуезьких і французьких. Ще чотири (три генуезьких і одне грецьке) підійшли вже під час облоги Константинополя.

Турки мали 126 суден і близько 80 тисяч війська, включаючи біля 10 тисяч яничар. Крім того, у них на озброєнні була новітня зброя – гармати, здатні стріляти на відстань до півтора кілометри. Турків також підтримували 1500 сербських кавалеристів, надісланих деспотом Георгієм Бранковием. Константинополь був оточений 6 квітня і Мехмед запропонував здатися. Імператор Костянтин відповів, що готовий заплатити будь-яку посильну для Візантії данину і поступитися будь-якою територією, але відмовився здати місто. З 11 квітня турки почали артилерійський обстріл Константинополя, який тривав шість тижнів. Перша спроба взяти штурмом міські стіни була здійснена 18 квітня.

Завдяки потужному флоту ситуація на морі складалась на користь греків, а кілька спроб штурмувати фортечні мури були успішно відбиті. Проте самі стіни були сильно ушкоджені і в багатьох місцях розвалені. 22 квітня турки через Галатський пагорб зуміли суходолом протягти в обхід ланцюга, що перекривав затоку Зоолотий Ріг, 70 військових кораблів. У ніч на 29 травня з них висадився десант, який кинувся у фортечний пролом, відволікаючи від основного місця атаки, яка була завдана з півдня.

До вечора 29 травня бої вже велись у самому Константинополі. На полі бою загинув імператор Костянтин XI, керівник генуезьких добровольців Джовані Лонго. В полон до турків попало лише 500 захисників Константинополя – решту були вбиті або втекли, як і значна частина генуезького і венціанського флотів. Місто було віддано на грабунок протягом трьох днів, як це було прийнято в ті часи. У ці дні загинуло або було взято в полон близько 30 тисяч жителів Константинополя.

Папа римський Миколай V закликав до хрестового походу проти турків. Але жоден європейський монарх не був готовий його очолити і організація хрестового походу зійшла на нівець зі смертю папи в 1455 році. До 1461 року турками були завойовані решту володінь Візантії.

Зі смертю Костянтина XI Візантійська імперія припинила своє існування. Її землі увійшли до складу Османської держави. Сам султан, вважаючи себе наступником візантійського імператора, прийняв титул Кайзер-і Рум (Цезар Риму). Його носили всі турецькі султани до падіння Османської імперії в 1919 році. Свої претензії бути спадкоємцем Візантійської імперії у різні історичні періоди заявляли також Венеціанська республіка, Болгарія, Сербія, Священна Римська, а також Російська імперії.

Падіння Візантії вважається ключовою подією історії, яка завершила епоху Середньовіччя і дала поштовх європейському Відродженню; турецька монополія на традиційні торгові шляхи в Азію стимулювали пошуки європейців морського шляху до Індії, що привело до Великих географічних відкриттів XV-XVI століть.

URL

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s