14 лютого 2008 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.28 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Київ, вул.Володимирська, 60, ауд. 330 відбувся захист дисертації Черепанина Василя Мироновича «Трансформація візантійського іконографічного канону в мистецтві некласичної естетики», представленої на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук.
Пропонуємо ознайомитися з анотаціями до автореферату дисертації (українською, російською та англійською мовами) і списком наукових праць автора за темою дисертації.
Ви також маєте змогу завантажити автореферат дисертації.
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ЧЕРЕПАНИН Василь Миронович
УДК 75.046.3.037
ТРАНСФОРМАЦІЯ ВІЗАНТІЙСЬКОГО
ІКОНОГРАФІЧНОГО КАНОНУ
В МИСТЕЦТВІ НЕКЛАСИЧНОЇ ЕСТЕТИКИ
Спеціальність 09.00.08 – естетика
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук
Київ – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національному університеті “Києво-Могилянська академія” на кафедрі культурології.
Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Петрова Ольга Миколаївна, Національний університет “Києво-Могилянська академія”, професор кафедри культурології.
Офіційні опоненти:
доктор філософських наук, професор Левчук Лариса Тимофіївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри етики, естетики і культурології;
кандидат філософських наук Каранда Марина Василівна, Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченка, доцент кафедри філософії та культурології.
З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці ім. М.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.
АНОТАЦІЯ
Черепанин В.М. Трансформація візантійського іконографічного канону в мистецтві некласичної естетики. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.08 – естетика. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.
У роботі досліджується трансформація візантійського іконографічного канону в мистецтві некласичної естетики ХХ століття. Проаналізовано концепти “ідеї” та “символу” як головні об’єкти зображення ікони та сучасного мистецтва, а також такі стилістичні особливості ікони в мистецтві ХХ століття, як іконографічні деформації, умовність образу та “літературність” художнього твору в контексті звернення до візантійської традиції в художніх течіях західного модернізму і постмодернізму, українського і російського аванґарду та в неофіційному пізньорадянському мистецтві. Розглянуто шляхи і способи використання в мистецьких течіях ХХ століття таких естетичних принципів ікони, як зображення часопростору, зворотня перспектива, теорія світла та символічна мова кольорів. Проведено паралель між об’єктами (творами) східнохристиянського та сучасного мистецтва у схожості їх сприйняття та між суб’єктами (художником та іконописцем) в їх трактуванні авторської індивідуальності. Висвітлено спільний для ікони і мистецтва некласичної естетики принцип – презентацію трансцендентного сакрального. Застосований в роботі аналіз теоретичних і стилістичних настанов представників сучасного мистецтва та естетичної програми ікони демонструє значні результати як для розуміння ікони, так і для вивчення гетерогенного мистецтва некласичної естетики.
Ключові слова: візантійський іконографічний канон, візантійський стиль, трансцендентне сакральне, ідея та символічність, мистецтво некласичної естетики, іконографічні деформації, художній хронотоп, теорії світла і кольорів, емпатія, деперсоналізація художника.
АННОТАЦИЯ
Черепанин В.М. Трансформация византийского иконографического канона в искусстве неклассической эстетики. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.08 – эстетика. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2007.
В работе исследуется трансформация византийского иконографического канона в искусстве неклассической эстетики ХХ века. Проанализированы концепты “идеи” и “символа” как главные объекты изображения иконы и современного искусства. Утверждается, что современное искусство имеет символическую природу, которую можно назвать “открытостью трансцендентному”, поскольку оно, как и икона, выбрало для реализации символическое пространство. Исследованы также такие стилистические особенности иконы в искусстве ХХ века, как иконографические деформации, условность образа и “литературность” художественного произведения в контексте обращения к византийской традиции в художественных течениях западного модернизма и постмодернизма, украинского и русского авангарда и в неофициальном позднесоветском искусстве. Близость отдельных направлений и художников модернизма и постмодернизма к средневековому православному искусству названа “жаждой сакрального”, поскольку современное искусство сознательно и несознательно возрождало много характерных для иконописи тенденций интерпретации искусства.
Рассмотрены пути и способы использования в течениях искусства ХХ века таких эстетических принципов иконы, как изображение пространства и времени, обратная перспектива, теория света и символический язык цветов. Проведена паралель между объектами (произведениями) восточнохристианского и современного искусства в сходстве их восприятия и между субъектами (художником и иконописцем) в их интерпретации авторской индивидуальности. Освещен общий для иконы и искусства неклассической эстетики принцип – презентация трансцендентного сакрального. В этом контексте византийская иконография приобретает новые формы не как тавтология прошлого, а как разработка современных средств выражения. В целом раскрыто проблему освоения византийского иконографического канона через его использование для выработки новых художественных систем. Примененный в работе сравнительный формальный анализ теоретических и стилистических установок представителей современного искусства и эстетической программы иконы демонстрирует значительные результаты как для понимания иконы, так и для изучения гетерогенного искусства неклассической эстетики.
Ключевые слова: византийский иконографический канон, византийский стиль, трансцендентное сакральное, идея и символичность, искусство неклассической эстетики, иконографические деформации, художественный хронотоп, теории света и цветов, эмпатия, деперсонализация художника.
SUMMARY
Cherepanyn V.M. Transformation of Byzantine Iconographic Canon in the Art of Nonclassic Aesthetics. – Manuscript.
Dissertation for the Degree of Philosophy Candidate, specialization 09.00.08 – aesthetics. – Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, 2007.
The thesis studies transformation of Byzantine iconographic canon in the art of nonclassic aesthetics of the ХХ-th century. The concepts of “idea” and “symbol” as main objects of representation of icon and contemporary art are analyzed – as well as such stylistic features of icon in the XX-th century art as iconographic deformations, conventional character of image and “literatureness” of art work in the context of appealing to the Byzantine tradition in the art trends of Western modernism and postmodernism, Ukrainian and Russian avant-guard and in the unofficial late soviet art. The evolution of such characteristics of icon as representation of space and time, usage of reverse perspective, theory of light and symbolic language of colours in the art of nonclasic aesthetics is explored. The light is also thrown upon the mutual principle of icon and contemporary art – the presentation of transcendental sacrum. Comparative formal analysis of theory and stylistics of contemporary art and aesthetical programme of icon demonstrates important results as for study of icon, as well as for investigation of the heterogenous art of nonclassic aesthetics.
Key words: Byzantine iconographic canon, Byzantine style, transcendental sacrum, idea and symbol, art of nonclassic aesthetics, iconographic deformations, art chronotope, theories of light and colours, empathy, depersonalization of artist.
Основні положення дисертації представлено у таких публікаціях:
1. Черепанин В.М. Сучасне мистецтво і політичне: проблеми взаємовпливу // Національний університет “Києво-Могилянська академія”. Наукові записки. – Т.49. – Теорія та історія культури. – К.: Вид. дім “КМ Академія”, 2006. – С. 87 – 93.
2. Черепанин В.М. Практики тілесності в сучасному мистецтві: боді-арт і випадок Олега Кулика // Національний університет “Києво-Могилянська академія”. Наукові записки. – Т.40.– Теорія та історія культури. – К.: Вид. дім “КМ Академія”, 2005. – С. 81 – 85.
3. Черепанин В.М. Ікона в контексті аванґардного мистецтва: до постановки питання // Національний університет “Києво-Могилянська академія”. Наукові записки. – Т.24. – Теорія та історія культури. – К.: Вид. дім “КМ Академія”, 2004. – С. 76 – 84.
4. Черепанин В.М. Еволюція і трансформація іконографічного канону в українському аванґарді // Гуманітарні науки. Науково-практичний журнал. – 2002. – №1. – К.: “Педагогічна преса”. – С. 127 – 138.
5. Черепанин В.М. Рецепція ікон: між музеєм і церквою // Національний університет “Києво-Могилянська академія”. Наукові записки. – Т.19. – Спеціальний випуск. – Ч.1. – К.: Вид. дім “КМ Академія”, 2000. – С. 111 – 114.
Василевс. Українська візантиністика 