Рілов Р. О. Зміни в традиції візантійського історіописання після Латинського завоювання

Рілов Р. О. Зміни в традиції візантійського історіописання після Латинського завоювання //  Історичні студії суспільного прогресу: електронний науковий журнал / [редкол.: Курок О. І. (гол.), Чумаченко О. А (заст. гол. ред.), Крижанівський В. М.]. – Вип. 6. – Глухів, 2018. – С. 30–36.

У статті досліджується візантійське історіописання кінця ХІІ – середини ХІІІ ст., на прикладі творів Георгія Акрополіта та Микити Хоніата. В ній проаналізовані зміни, що відображають політичний та ідеологічний світогляд авторів, а також вплив на них доби Латинського завоювання.

Читати далі

Advertisements

Матвєєва Ю. Г. Ктиторські портрети Юстиніана Великого та імператриці Феодори на завісі у вівтарі Св. Софії Константинопольської

Матвєєва Ю. Г. Ктиторські портрети Юстиніана Великого та імператриці Феодори на завісі у вівтарі Св. Софії Константинопольської // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. 2018. № 1. С. 34-46.

Портрети Юстиніана Великого й імператриці Феодори були на завісі у вівтарі Св. Софії Константинопольської, про що згадується у поемі придворного поета Павла Силенціарія, де він докладно описує Велику церкву бл. 563 р. Завіса перебувала в центрі вівтаря на ківорії над престолом, і тому зображення на ній були головним художнім образом усього вівтарного простору.

Читати далі

Гордієнко В. В., Гордієнко Г. М. Естетика візантійського придворного церемоніалу через призму концепції потестарної імагології

Гордієнко В. В., Гордієнко Г. М. Естетика візантійського придворного церемоніалу через призму концепції потестарної імагології // Уманська старовина. – 2017. – Вип.3. – С. 35–42.

У статті розглянуто естетичний аспект візантійського церемоніалу на основі методологічних підходів потестарної імагології. Охарактеризовано когнітивні можливості потестарної імагології при вивченні феномену влади. З’ясовано зміст провідних функцій системи придворних ритуалів. Особлива увага приділяється вербальним і предметним потестарним символам. Висвітлено елементи церемоній і ритуалів, які утверджували сакральний характер влади візантійського імператора. Проаналізовано естетику візуальних і слухових компонентів придворних церемоній. Встановлено характер емоційних реакцій об’єктів церемоніалу.

Читати далі

Гордієнко Дмитро. Етапи та основні напрямки русько-візантійських відносин у дослідженнях академіка Геннадія Григоровича Літаврина

Гордієнко Дмитро. Етапи та основні напрямки русько-візантійських відносин у дослідженнях академіка Геннадія Григоровича Літаврина // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: Історичні науки. – Кам’янець-Подільський: ПП «Медобори–2006», 2013. – Т. 23: На пошану професора С.А. Копилова. – С. 73–90.

У статті аналізуються праці видатного візантиніста – академіка Геннадія Григоровича Літавріна, присвячені русько-візантійським відносинам. Ця тема є однією з центральних у науковій творчості вченого. В статті пропонується висновок, що доробок Літавріна охоплює собою весь період русько-візантійських відносин.

Читати далі

Шевнюк О.Л., Феєр-Тураній Л.Е. Історичні передумови розвитку мозаїчного мистецтва в Київській Русі

Шевнюк О.Л., Феєр-Тураній Л.Е. Історичні передумови розвитку мозаїчного мистецтва в Київській Русі // Молодий вчений. 2017 р., листопад. № 11 (51). С. 695-698.

В роботі розглянуто творчу спадщину періоду Київської Русі на прикладі мозаїк собору Софії Київської, де проаналізовано синтез візантійської культури з давньоруською, проведено огляд та дослідження зародження мозаїчного мистецтва. Виконано огляд основних осередків скловаріння, які зарекомендували себе в галузі мозаїчного мистецтва. Розглянуто технології створення мозаїк цього періоду, зокрема технологію якою володіли візантійські майстри. Проаналізовані мозаїки Софії Київської та виконаний аналіз мозаїчних технологій. Виконаний аналіз давньоруської мозаїки, про що зроблені відповідні висновки.

Читати далі

Царенок А. В. Витвори візантійського іконопису як проповідь аскетичних звершень

Царенок А. В. Витвори візантійського іконопису як проповідь аскетичних звершень // Актуальні проблеми філософії та соціології. – Одеса, 2017. – Вип. 17. – С. 127–130.

Одним із актуальних завдань дослідження візантійської естетики аскетизму постає осмислення феномена ікони як особливої проповіді аскези й художньої інтерпретації стану святості. У цьому аспекті доцільно звернути увагу на виконання візантійською іконою її інформативно-дидактичної (проповідницької) функції. Виступаючи «проповіддю у фарбі» – візуальним повчанням про істини віри й чесноти, витвір іконопису являє собою своєрідну «наочну» аскетику – учення про духовне подвижництво: перед споглядачем сакрального образу знаходиться чуттєве свідчення про ідеал, до якого варто прагнути, й цей ідеал є ідеалом аскетичним. Як невід’ємний складник естетосфери літургійного дійства, ікона постає й чинником утвердження належного (урочистого, піднесеного, але й не екзальтованого, занадто палкого) психоемоційного стану в учасників спільної молитви, що цілком відповідає засновкам православного аскетичного вчення.

Читати далі

Царенок А. В. Категорія мімезису в аскетико-естетичному дискурсі Візантії

Царенок А. В. Категорія мімезису в аскетико-естетичному дискурсі Візантії // Вісник Черкаського університету. – 2017. – № 1. – С. 19–25.

Автор статті вдається до розгляду вчення про наслідування, що стверджується в межах релігійно-мистецтвознавчого та естетико-етичного вимірів візантійської естетики аскетизму. Розвиваючи міметичну (імітаційну, відтворницьку) концепцію художньої творчості, мислителі-подвижники послуговуються такою класичною категорією естетичного дискурсу як мімезис у проповіді наслідування Бога та святих. Прикметно, що аскетичний заклик до уподібнення Творцю та Його гідним служителям позначений порівнянням цього наслідування з мімезисом у сфері мистецьких звершень. Ця обставина є одним із численних свідчень про яскраво виражений естетичний характер православної аскетичної теології.

Читати далі