Андрій Домановський. Бути ромеєм – 2, або Дещо про успадкування влади по-візантійськи

2015 року у  Гарварді було опубліковано книгу візантиніста Ентоні Калделліса (Anthony Kaldellis) «Візантійська республіка. Народ і влада у Новому Римі» («The Byzantine republic. People and power in New Rome»). Поєднання в одному словосполученні прикметника «візантійська» та іменника «республіка», поза будь-яким сумнівом, має видатися оксимороном усім, хто хоч побіжно знайомий з історією Візантії.

Втім, з іншого боку, абсолютно незрозумілою, неприйнятною чи навіть історично безграмотною провокаційна назва книги Е. Калделліса може видатись лише тим, хто знає візантійську цивілізацію хіба що зі шкільних підручників й уроків, а також дуже популярних текстів та фільмів. Ті ж, хто знається на Візантійській імперії хоч трохи глибше, відразу вловлять сенс, закладений у словосполученні «обмежене всевладдя» чи «безсилий могутній» щодо візантійського василевса.

Повний текст есею
на сайті historians.in.ua

Попередній есей циклу «Бути ромеєм»

Бути ромеєм, або Дещо про державні перевороти гідності по-візантійськи

 

One comment on “Андрій Домановський. Бути ромеєм – 2, або Дещо про успадкування влади по-візантійськи

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s