Андрій Домановський. Бути ромеєм, або Дещо про державні перевороти гідності по-візантійськи

Наприкінці минулого року один з районних судів м. Москва (його територіальна підсудність охоплює лише парний бік Аміньєвського шосе (будинки № 10 – № 36), але вулиці Алябьєва, Артамонова, Бородінську, Ватутіна і низку інших вулиць – повністю!) виніс рішення, згідно з яким події лютого 2014 р. в Україні було визнано «державним переворотом». В самій Україні за цими подіями закріплено усталену назву Революція Гідності.

    У пропонованому есеї ми не будемо звертатися до цих подій трирічної давнини чи їхніх визначень, зосередивши увагу на суттєво давніших явищах та їхньому сприйнятті сучасниками. Йтиметься про Візантію, і, відповідно, текст не стосуватиметься ні України, ані Росії. Однак, з огляду на те, що обидві країни належать до візантійського культурного поля і рівночасно претендують на рецепцію візантійського цивілізаційного спадку чи, навпаки, відкидають свою причетність до нього, можна буде спробувати побачити, яка з країн насправді є більш «візантійською». Принаймні, в контексті ставлення суспільства до «державних переворотів» чи «Революцій Гідності».

Повний текст есею
на сайті historians.in.ua

Пропонуємо також взяти участь в опитуваннях:

Чи відбулася у Візантії хоча б одна спроба справжньої революції?

Чи був візантійцям сенс повставати проти василевса?

Чи можна порівнювати український Майдан
із міськими заворушеннями у Візантії V–VII ст.?

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s