Александр Белецкий. Из моего прошлого

pokrova

Нет, остались мне сны золотые,
Их возьму в предназначенный путь.
Византия моя, Византия,
Как диковинно мне помянуть
Ало-мраморный сумрак Влахерна,
Где сплетались со святостью скверна,
Синий ладан и желтая гниль,
Ветер с моря и душная пыль!

Да, я помню огни на Босфоре
И юродивого слова,
Предвещавшие кары и горе
Мне, начавшему жить едва.
Помню сутолоку полночи,
И Пречистой громадные очи,
И над стадом дрожащих рабов
Распростертый ее покров!

Грянул натиск девятого вала,
Белой пеной исходит волна.
Утром вражья толпа отплывала,
В синем море уже не видна…

Белецкий П.А. А.И. Белецкий – византинист (1884 – 1961)
// Античность и Византия. – М.: Наука, 1975. – С. 400-401.

Про візантиністику у творчості і планах Олександра Білецького (1884-1961)

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s