Михайло Безродний: «Я знайшов візантійський корабель!»

DCIM106GOPROРобота на Сахаліні

Відділення післядипломної освіти Переяслав-Хмельницького педагогічного університету імені Григорія Сковороди (Київщина) – не лише центр освіти і науки, а й зібрання численних талановитих особистостей. Тут здобувають другу вищу освіту спортсмени, поети, науковці, інші непересічні особистості.

Одним із них є уродженець Херсонщини Михайло Безродний (51 рік) – представник рідкісної професії, адже він – підводний археолог. Підводна археологія – достатньо молода галузь історичної науки, до якої останнім часом спостерігається помітне зростання уваги, формуються наукові центри, опрацьовуються нові методи досліджень. До недавнього часу Михайло Олексійович займався дослідженням та реставрацією артефактів – предметів давнини, – знайдених під час експедицій на Чорному морі. Ось що він розповідає про себе і свій фах:

– Любов до рідного Каховського краю та історії виховав у мене мій батько Олексій Григорович, художник-аматор. У дитинстві показував мені скіфськi поховання, рештки стародавнiх амфор, які часто знаходили з ним на березі Каховського водосховища. Уже тоді у мене виникла мрія досліджувати історію, можливо, стати археологом. Після закінчення середньої школи вступив до Київського політехнічного інституту, де відвідував клуб підводного плавання. Нас вчили плавати з аквалангом, знайомили із спорядженням підводника. Перша моя робота і була пов’язана з різанням металу під водою. Рік працював, потім організував власну станцію з ремонту плавальних засобів. Під моїм керівництвом із дна Днiпра було піднято дванадцять затонулих човнів. Під час цієї роботи познайомився з іншими археологами-підводниками. Згодом став разом з ними брати участь в експедиціях по Чорному морю та Дніпру, займатися пошуками потонулих об’єктів. Нами було знайдено корабель ХІХ століття, нiмецький вiйськовий пором “Зібель”, підводний човен Щ–216. Центр підводних досліджень Чорного моря у 2013 році направив мене на навчання до Великобританії. Протягом восьми днів я вивчав обладнання для підводних досліджень. Дуже допомогло те, що я гарно знаю англійську. Наступною була поїздка у березні-квітні цього року до Китаю, де я відвідував археологічні виставки, спілкувався з археологами-підводниками. Уже в липні-серпні цього року працював на Сахаліні підводником, допомагав рибалкам, підказуючи, на якій глибині косяки риби, вище чи нижче треба опустити трал. Пощастило знайти залишки торпедного апарату із затонулого корабля, який ми обміряли та сфотографували.

Робота на Сахаліні

– Яких, на Вашу думку, якостей потребує професія підводного археолога?

– Потребує витримки, сміливості, уміння передбачати ситуацію. Оскільки доводилося спускатися на глибину до 30 метрів, страху не було, але розумів, що в будь-яку хвилину може статися щось несподіване: відмовить спорядження, підведе здоров’я, можу натикнутися на акулу тощо. Підводник спускається у воду із спорядженням вагою близько 30 кг. Інколи не знаєш, що тебе чекає пiд водою. Багато що залежить від течії, температури води, уміння швидко сконцентруватися в екстремальній ситуації. Часто доводиться спускатися під воду кілька разів на день, використовуючи по кілька балонів із повітрям. Враховуючи кiлькість повiтря в аквалангах, тривалість роботи під водою близько однієї години. Найефективніший час – з 10-ї до 16-ї години. У цей період – найкраще освiтлення для пiдводних зйомок.

Помилковою є думка, що занурювання на глибину до 10 метрiв є достатньо простою справою, з якою може справитися людина навіть без необхідної підготовки. Фізіологи вважають роботу на перших десяти метрах не менш складною, ніж на 30. Особливу ж увагу треба придiляти аквалангiсту при пiдйомi на поверхню, не можна це робити занадто швидко.

– Чи траплялися якісь інциденти, після яких виникала думка змінити роботу?

– Так, були. Але, на щастя, все завершилося благополучно. Моя колега потрапила під сітку і ледве випливла, залишивши спорядження під водою. Добре, що глибина була меше трьох метрів. Якщо – понад 20 метрiв, могла б загинути. Після таких випадків починаєш по-іншому думати про життєві цінності. Якось під час підводної зйомки я побачив під водою тюленя, але прийняв його за акулу. Уже підготувався до найгіршого, але вчасно себе опанував. Тюлень вів себе спокійно, але я все ж таки пiднявся на поверхню. Слід сказати, що тюлені досить дружелюбні та цікаві по своїй природі, не бояться людей і підпливають до них дуже близько.

– Які моменти у Вашій роботі є найяскравішими?

– Доводилось управляти вітчизняним підводним апаратом “Софокл”. Це – так званий робот для пошуку і дослідження знахідок на дні моря, який може занурюватися й проводити дослідження на глибині до 150 метрів. У 2011 році на глибині 130 метрів нам вдалося знайти затоплений візантійський корабель. Пiсля наших дослiджень аквалангісти відшукали на ньому давні амфори, які потім були передані в музей м. Феодосiя.

– Які плани на майбутнє?

– Щоб набути належних знань в археологічній справі, вступив до вашого університету. Мені дуже подобаються умови, які створені на відділенні післядипломної освіти вишу. Тут комфортно, є можливість спілкуватися із знаними археологами, істориками.

Планую влітку наступного року побувати знову на Сахаліні. Сахалін – острів із багатою фауною та флорою, де є можливість докласти знань як наземному досліднику, так і підводному.

Людмила Левченко

URL

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s