Димидюк Дмитро. Візантійські “дими” – перші об’єднання спортивних уболівальників чи протополітичні партії?

maximus

Перш ніж обговорювати дане питання, слід зазначити, що на нашу думку слід виокремити два поняття – дими та факції. Дими – самоврядні громадські організації (окремих міських кварталів), які об’єднували середні прошарки громадян для вирішення комунальних питань. Дими займались організацією ігор на іподромах. Дими були пов’язані з цирковими партіями. А факції (міри)– це і є власне т.зв. циркові партії. Це організації вболівальників, котрі були створені на іподромі і вони вболівали та підтримували певну команду (колісницю). Уже згодом, дими і факції почали об’єднюватися, і фінансувати ту чи іншу команду, тим самим створюючи фанатські організації (в історіографії їх часто і називають димами). Ці партії бачачи посилення свого впливу в Константинополі та інших великих містах, почали давити на центральну владу для задоволення своїх вимог. Як саме – ми розглянемо детальніше нижче.  Слово “партії” ми вживатимемо в означені групи людей, котрі мають однакові суспільно-політичні та економічні інтереси і хочуть їх відстоювати.

Джерельна база даного питання є доволі вузька, адже окремих джерел, з даного питання не існує, і потрібно шукати окремі згадки про дими в різних візантійських хроніках. Найбільше інформації про дими, є в – Іоанна Малали (6 ст.) – автор ”Хронографії” Прокопія Кесарійського – ”Таємна історія” Він так пише, про циркові партії:”Їм немає діла, ні до Божих, ні до людських справ, аби лише здолати противників.”
Константин Багрянородний – ”Про церемонії” Про церемоніальну роль партій, при інавгурації нового імператора та відкритті ігор на іподромі до Х ст.
Марцелін Коміт – про плебейську війну в часи Анастасія І Дікора.

В історіографії ще досі точаться дискусії, відносно того, чи були дими політичними партіями (організаціями) чи вони мали виключно характер фанатських організацій. Російський історик – Федір Успенський у своїй праці (Ф. Успенський. Партии цирка и димы в Константинополе) вважає,що дими були не тільки цирковими організаціями, але вони мали й громадянські і військові функції. Згодом цю думку підтримав і хорватський вчений Манойлович. Натомість, сучасний британський дослідник, Алан Кемерон (опираючись на праці істориків XVIII-XIX ст. – Рамбо та Фрідлендера) в своїй праці (Алан Кемерон. Циркові партії. Сині і Зелені в Римі та Візантії (англ) пише, що це виключно спортивні організації вболівальників, а такі гучні події. Як повстання Ніка (532 р.) – не більше, ніж акти вандалізма.

Історія самих факцій починається з часів імператора Нерона, коли було створено перші циркові організації, які вболівали на гладіаторських боях. Так, як у православній Візантії, було заборонені гладіаторські бої, новою розвагою стало перегони на колісницях, які проводилися на Іподромі. Візантійські дими були організаціями певного міського кварталу. Вони дивилися за порядком у кварталі, займалися його благоустроєм, а згодом почали вболівати на перегонах колісниць. Вони почали брати участь в проведені перегонів на іподромі, та утримували і забезпечували свою колісницю, за яку вболівали. Так утворилися організації вболівальників – дими. Було 4 дими – голубі (венети), зелені (прасини), левки (білі) та русії (червоні). Найсильнішими були прасини та венети, котрі постійно між собою конфліктували. З V ст., конфлікти між прасинами та венетами у Константинополі прочинають набувати й політичного забарвлення.
Суть полягала в тому, що окрім чисто вболівальницьких протиріч, ці організації мали й інші протиріччя між собою. Зокрема, прасини (зелені) – були в основному монофізитами та представляли торгово-ремісниче населення Константинополя, в той час, як венети (голубі) – представляли стару земельну аристократію, котра сповідувала ортодоксальне православ’я.

Саме з V ст, розпочинається інтенсивна боротьба між торгово-ремісничим населеням та земельною аристократією Візантії. Нові імператори (Феодосій ІІ, Анастасій І та наступні) обпиралися на партій іподрома, щоб прийти до влади. В часи правління Анастасія І Дікора відбулося повстання прасинів (в 498 р.). В ході цього повстання імператор був змушений відмінити хрисагір (податок з торгово-ремісничого населення). Під час свого правління імператори підтримували ту, чи іншу організацію. Для прикладу, Юстиніан І підтримував венетів, а його дружина Феодора – прасинів. Найбільший розмах в діяльності партій був в VI ст., а саме під час ”повастання Ніка” 532 р., коли прасини відкрито на іподромі вимагали Юстиніана І зректися своєї влади. Після того, як за наказом імператора, було арештована очільників прасинів, почалося саме повстання, де просини та венети діяли спільно. Але завдяки військам, Юстиніан зумів подавити дане повстання. Саме повстання виглядало швидше, як заколот проти Юстиніана. Але воно дає нам зрозуміти, що іподром, це було єдине місце в імперії, де дозволялося вільнодумство та обмін думками ніж населенням та з самим імператором (завдяки едикту про акламації 331 р.). Можна говорити що саме повстання Ніка (532 р.) було найбільшим кульмінаційним моментом в діяльності димів. Опісля цього, їхня діяльність іде на спад.

Слід зазначити, що самі організації поділялися на 2 частини – військову організацію (яку очолив демократ, і членами якої були озброєні стасіоти) та політичну частину (очолював демарх).
Хоч це і були фанатські організації, але завдяки своїй чисельності та впливу, вони мали хоч і опосередкований, але вплив на імператора. На ці організації обпирався фактично кожен імператор, до кінця VII ст., підтримуючи ту, чи іншу організацію (Фока – 602 р., Юстиніан ІІ – 694 р. скинули).
Вважається, що з кінця VII ст., ці протополітичні організації втрачають свій вплив. В той час відбувся остаточний поділ димів на військову і політичну частини. І військова частина, яку очолював демократ, стала входити в склад візантійської армії. А політична частина втратила свій вплив, і почала займатися виключно церемоніальними справами (до кінця ХІ ст.) Також, з -634 року розпочинаються арабське завоювання Візантії та Сасанідського Ірані, в результаті якого, до 650 р., Візантія втратила де-факто половину своїх земель (Близький Схід і Африку). Логічно, що ці зовнішньополітичні проблеми відвернули увагу від проблем всередині столиці, що призводить до падіння ролі димів, а також і те, що Візантія більше немала великих коштів, щоб проводити пишні ігри на іподромах, тим самим і знівелювавши основні функції димів і факцій. Самі ж дими існували до кінця Х ст., і носили чисто церемоніальний характер, а саме вони брали участь в інавгурації нового імператора, та займалися підготовкою нових ігор на іподромі (про це пише Константин Багрянородний у своєму трактаті ”Про церемонії”).

Список використаної літератури:

1) Дьяконов А. П. Византийские димы и факции (ta теге) в V VII вв. // Византийский сборник.- М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1945. – С. 144-227.
2) Козлов А. С. Основные направления политической оппозиции правительству Византии впервой половине V в. // Античная древность и средние века. — Свердловск, 1982. – В. 19, — С. 5—31.
3) Козлов А. С. Основные направления политической оппозиции правительству Византии в 50-начале 70-х гг. V в. // в кн. Развитие феодализма в Центральной и Юго-Восточной Европе. – Свердловск. 1983. — С. 24—39.
4) Козлов А. С. Политическая оппозиция правительству Византии в 476—491 гг. V в. Основные направления и социальное содержание // Античная древность и средние века. — Свердловск,1988, — В. 2 4 .— С. 58—-74.
5) Козлов А. С. Политическая оппозиция правительству Византии в конце V в. // в кн. Проблемы истории государства и идеологии античности и раннего средневековья. — Барнаул, 1988. — С. 82—92.
6) Левченко М. В. Венеты и прасины в Византии V-VII вв. // Византийский временник. — 1947. — Т. 1, — С. 164— 183.
7) Пигулевская Н. В. К вопросу о борьбе демов в ранней Византии (критический обзор) // Византийский временник. • Москва, 1952. – – Т. 5. — С. 216-222.
8) Успенский Ф. И. Партии цирка и димы в Константинополе. // Византийский временник. — Санкт-Петербург, 1894. — Т. 1. — С. 1—16.
9) Чекалова А. А. Константинополь в VI веке. Восстание Ника. — СПб., 1997. — 332 с.

Димидюк Дмитро – Студент 4-го курсу історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Голова Львівського медієвістичного клубу.

URL

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s