30 листопада 2011 р. у рамках роботи методологічного семінару історичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна відбулася доповідь доцента кафедри історії стародавнього світу і середніх віків і кафедри українознавства (філософський факультет) А. М. Домановського «Візантійські образи (скетч-доповідь у трьох наголосах, з епіграфом, передмовою, висновками і мораллю)».
Доповідь було присвячено питанням дослідження сучасного сприйняття Візантії і «візантійського», яке, на думку доповідача, доцільно було розподілити за трьома «наголосами» (звідси й підзаголовок у назві): засліплене суто позитивне (образИ з наголосом на останньому складі), упереджене суто негативне (обрАзи з наголосом на другому складі) і виважене полівалентне (наукове й художнє) (Образи з наголосом на першому складі).
Доповідь супроводжувалася презентацію з цитатами та ілюстраціями, тому маємо змогу проілюструвати кожен з визначених автором наголосів.
Послуговуючись у розстановці наголосів притаманним грецькій мові правилом рахувати наголоси від кінця слова, А. М. Домановський розпочав з образІв:
навівши цитату з книги харківського публіциста В. Захарченка «Память сердца»:
Для характеристики другого наголосу
було наведено слова з відомої праці Едуарда Гібона з історії Східної Римської імперії (Візантії):
Нарешті, третій наголос
супроводжувала цитата зі статті Ігоря Шевченка «Сприйняття Візантії»:
яке залишилося відкритим, бо, вочевидь, має безліч відповідей:
Думка зрозуміла, пане Андрію. Я замислилася – третій чи перший наголос мені ближчий? хм. думатиму.
А поки що з Вашої подачі нарешті вчора отримала поштою книжку С. Іванова “В поисках Константинополя”. Страшенно рада, бо на 3 січня маю квитки до Стамбула, де і буду чотири дні перебувати саме в цьому стані – “у пошуках втраченого раю, тобто Константинополя”.
Гадаю, ми ще повернемося до цієї теми. Принаймні дякую Вам. Без Василевса мені хтозна чи спала б на думку ідея саме такої подорожі.
Щиро,
Олена Чекан
Пані Олено!
Щиро радий, що блог Вас цікавить, і книга С. Іванова, певен, стане Вам у добрій нагоді в подорожі. Хотів би запропонувати Вам написати до свого блогу про подорож, враження, і чи була корисною придбана книга у Вашій мандрівці. Чи так все, як написав автор, чи інакше? А потім я, з Вашого дозволу, розмістив би Ваш допис і на Василевсі.
Переконаний, він був би цікавим читачам Василевса.
Вдалої, корисної і цікавої мандрівки!
Щиро,
Андрій Домановський
Ой, пане Андрію, каюся, я повна свиня. я збиралася Вам сама це запропонувати. Але як справжня дєвачка вирішила повиламуватися, аби Ви мене запросили)))))))))))
Сорі ще раз.З ЗАДОВОЛЕННЯМ. бо маю намір в основному шукати те, чого не видно.
і до речі, жаль, страшенний жаль, що я цим не цікавилася минулого року під час своєї мандрівки в Грузію. певна, мені було б про що розповісти. хоча… є сенс і нині переглнути старі записи і купу фото, аби подумати про це.
і на часі подорож до Вірменії. живі будемо і здорові – оттам уже є сенс пошукати візантійства, ге?
дякую, що Ви є із Вашим Василевсом)
Пані Олено, щиро дякую і вже відсьогодні з нетерпінням чекаю на текст з ілюстраціями, бо він, поза будь-яким сумнівом, буде у Вас страшенно цікавим 🙂
[…] Три наголоси у сприйнятті Візантії […]
[…] Три наголоси у сприйнятті Візантії […]
[…] Три наголоси у сприйнятті Візантії […]
[…] Три наголоси у сприйнятті Візантії […]
[…] Три наголоси у сприйнятті Візантії […]
[…] Три наголоси у сприйнятті Візантії […]
[…] Три наголоси у сприйнятті Візантії […]
[…] Три наголоси у сприйнятті Візантії […]
[…] Три наголоси у сприйнятті Візантії […]
[…] Три наголоси у сприйнятті Візантії […]
[…] Три наголоси у сприйнятті Візантії […]
[…] Три наголоси у сприйнятті Візантії […]
[…] Три наголоси у сприйнятті Візантії […]
[…] Три наголоси у сприйнятті Візантії […]