Володимир КОЛОМІЄЦЬ. Художній роман Ольги Страшенко про візантійського Сталіна…

Страшенко, Ольга Іванівна Візантійський лукавець. Т. 1. – [Б. м.] : [б.в.], 2005. – 297 с.: карти

Страшенко, Ольга Іванівна Візантійський лукавець. Т. 2. – [Б. м.] : [б.в.], 2006. – 376 с.

Нарешті вийшов друком історичний роман “Візантійський лукавець”, авторка якого – відома письменниця, лауреат літературної премії імені Василя Симоненка Ольга Страшенко. Хоча це тільки перший том! Пригадую “Візантійського лукавця” ще в рукописі, з позитивним відгуком метра історичної романістики Володимира Малика; тоді, в травні 1993 року, я був свідком, як авторка принесла цей рукопис у відділ прози видавництва “Український письменник”. Я попрохав, щоб звернули увагу на цей талановитий твір… Але не провина авторки, що за браком коштів рукопис став припадати пилом у фондах видавництва. Та зрештою, ось він уже пущений у літературний обіг.

Давноминулі часи описані патріотичним пером. Згадаймо, як учив такому поводженню з історичними фактами Пантелеймон Куліш, подвижник національного духу, який ще в першому українському історичному романі “Чорна рада” пробуджував і формував національну самосвідомість. А саме такий підхід важливий і зараз, в умовах утвердження незалежності України, яка так важко пробивається на магістральний шлях Народної Волі.

Українські письменники вже не раз бралися за “візантійське перо”, висвітлюючи той чи інший період. Згадаймо хоч би деяких: Юліан Опільський – “Іду на вас”, “Ідоли падуть”; Семен Скляренко – “Святослав”, “Володимир”; Павло Загребельний – “Диво”; Володимир Малик – “Князь Кий”, Юрій Ячейкін – “Агент візантійської секрети”…

Майже шість віків як ім’я Візантії, колись могутньої середньовічної держави, зійшло з політичної арени. Однак пам’ять про неї живе і в її матеріальній і духовній культурі, й на сторінках історичних праць. Бо тисячолітній досвід Візантії став інструментом для повнішого розуміння сучасної доби, особливо – політичної сваволі російського самодержавства і сталінізму. Адже сам імператор-базилевс Андронік Комнін, як доводить авторка, – то тінь візантійського Сталіна.

Територія Ольжиного роману дуже розлога, головний герой багато подорожує, і перед читачами, немовби кадри кіно, пробігають події і в самій Візантії, і в Сирії, й на різних перепуттях Сходу й Заходу… А ще важливо, що й у містах Давньої Русі, адже базилевс Андронік Комнін – двоюрідний брат князя Ярослава Осмомисла.

Події припадають на другу половину ХІІ ст., висвітлюючи дві основні сюжетні лінії – “візантійську” та “українсько-руську”. Перед нами постає “християнська ойкумена” часів правління останніх представників династії Комнінів – імператорів Мануїла (1143 – 1180) та його двоюрідного брата-суперника в боротьбі за трон Андроніка (1182 – 1185), яскравого авантюриста ХІІ ст., котрого історики порівнювали з Алківіадом та Нероном. Роман написаний полум’яно, в детективній манері. Розпочинається він з того, що укайданений Андронік утікає (зазначимо, з шостої спроби!) з в’язниці, його шлях пролягає в Галичину, до свого двоюрідного брата князя Ярослава Осмомисла, а через кілька років, повернувшись до Константинополя, узурпатор таки вінчається на царство! Стає великим державцем, але під машкарою “селянського царя”, який нібито дбає насамперед про державу й загальне благоденство. Невдовзі запроваджує викривальні списки “зрадників батьківщини” – як не згадати тут політичні процеси сталінської доби. Демагогія і безжальний терор – ось почерк Андроніка! При тому він цинічно наказує виставити в одній зі столичних церков картину, де він зображений у простому селянському одязі, з косою в руках – нібито й справжній селянський цар. Отак підкреслено подаючи себе народолюбцем, імператор Андронік прагнув знищити всіх супротивників і по суті потопив країну в крові багатьох невинних жертв.

Задля правдивості варто сказати, що Андронік зробив і деякі позитивні реформи, наприклад, відмінив так зване “берегове право” – звичай, що дозволяв жителям узбережжя грабувати викинуті на берег кораблі внаслідок шторму, та обмежив усевладдя феодалів і найвищої знаті, приборкав чиновників-фіскалів. Проте це була дрібна декорація, яка не зачіпала всієї арматури феодальної експлуатації, що вже склалася, а базилевсові криваві репресії були зумовлені прагненням забезпечити собі неподільну владу.

Андронік – неповторний інтриган, який не гребує ніякими театральними ефектами: якщо треба, проливає крокодилячі сльози, аби ввійти в довіру, манірно цілує патріарші коліна, пише знадливі політичні листи-заклики.

Про повний розгул Андронікової деспотії йтиметься в другому томі, котрий вже друкується, а поки що честолюбний, пристрасний, збіса вродливий авантюрист іде до трону. Вірніше, підкрадається! Таких політичних фігур ми достоту можемо помітити і в сучасному ідеологічному протистоянні.

Роман Ольги Страшенко вартісний з різних точок зору, наприклад, авторка описує таке цікаве явище в культурному житті Давній Русі як двовір’я. Адже відомо, що після офіційного запровадження християнства і хрещення на Дніпрі, а, вірніше, на річці Почайні, язичництво ще довго залишалось особливістю життєвого устрою, навіть другою вірою – молилися Христу, і, про всяк випадок, ще й своїм рідним, “домашнім” богам. Що ж до Візантії ХІ – ХІІ століть, то там навіть церковники в особистому листуванні прагнули блиснути цитатою, образом, алегорією з творів письменників-язичників. Мені приємно це відзначити, адже мотиви язичництва нуртують і в моїх численних творах, як-от у поетичній збірці “Дажбожі внуки”.

У романі діє багато історичних осіб – крім імператорів Мануїла (в українських літописах він часто фігурує як “Мануйло”!) й хитромудрого Андроніка, ще й історики-хроністи Іоанн Кіннам і Нікіта Хоніат, відчувається як ретельно опрацювала авторка їхні праці. А також майбутній візантійський імператор Ісаак Ангел, манірний і боязкий вельможа (що ніколи двічі не надягав одне і те саме вбрання!), конійський султан Кирлич-Арслан… З давньоукраїнської сторони – князь київський Мстислав, князь-вигнанець Іван Берладник, галицький князь Ярослав Осмомисл, навіть другорядні особи, наприклад, Ольга Юріївна, нелюба дружина князя, а поруч ніжна коханка Настаска, яку галицькі бояри спалять, зробивши розмінною монетою своїх міжусобиць.

У першому томі згадується “Повчання дітям” Володимира Мономаха, тут являється читачеві постать Яромира, ймовірного автора “Слова о полку Ігоревім” (так фантазує Ольга Страшенко!), адже це його час. Варто відзначити любовно виписаний образ Яромирової сестри-мисливиці Дарослави. Вона стає коханою Андроніка, коли він гостював у Галичі. Після від’їзду візантійця-спокусника в Дарослави народжується син Романко, який потім помандрує, щоб побачити свого батька-базилевса. І тут уже авторка не стримує свого письменницького писала.

Персонажі “Візантійського лукавця” гідно доповнюють галерею відомих хрестоматійних образів, як-от: Журейко (драматична поема “Ярослав Мудрий” Івана Кочерги), Малуша з роману Семена Скляренка, Сивоок Павла Загребельного (“Диво”), Чагр-дереводіл із роману “Отчий світильник” Романа Федоріва…

Вони працюють на українську національну ідею, висвітлюючи з пітьми віків немеркнучі шати богині історії Кліо.

Володимир КОЛОМІЄЦЬ,
член НСПУ, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка

URL

Advertisements

3 comments on “Володимир КОЛОМІЄЦЬ. Художній роман Ольги Страшенко про візантійського Сталіна…

  1. Sergii коментує:

    Ольга Страшенко торкнулася дуже важливої, вічно актуальної теми – проблеми влади… Є над чим замислитися… Роман має динамічний напружений сюжет, гостру інтригу, побудований на реальних фактах! Шкода, що про нього так мало знають… Однак справжня історична белетристика – як варення для історика!!!

    • Basileus коментує:

      От якби ще цей роман можна було десь купити!

      • Serge коментує:

        Наклад невеличкий, 500 примірників, є в ЦНБ імені Вернадського, у Бібліотеці імені Максимовича Київського університету імені Тараса Шевченка…

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s